среда, 31 октября 2012 г.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК ГОВОРІННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ НА ОСНОВІ ПРИНЦИПУ НАОЧНОСТІ

У навчанні різних аспектів мови та видів мовленнєвої діяльності використовується мовна (словесно-мовленнєва) та немовна (предметно-зображальна) наочність. До мовної наочності належить демонстрація іноземної мови як засобу спілкування й комунікативно-смислової функції кожного мовного явища у мовленні, лінгвістична схемна наочність (схеми, таблиці тощо) та демонстрація мовних явищ в ізольованому вигляді (фонеми, морфеми, слова, речення тощо). Немовна наочність охоплює всі способи й засоби пред’явлення і утворення немовних факторів навчальної або природної ситуації: природна, зображувальна (картинки, предмети, малюнки, відеофільми, кінофільми, комп’ютерні програми тощо) та дійова наочність (виконання та відтворення відповідних дій або діяльності), у якій формуються навички й розвиваються мовленнєві вміння [8].
Практика показує, що засвоєння граматичного матеріалу доцільно проводити на наступних етапах: 1) пред’явлення мовного зразка (через аналіз і синтез граматичного явища); 2) тренування; і 3) вживання в мовленні. Для кожного з етапів характерні відповідні їх цілям вправи. На I етапі засвоєння необхідно осмислити граматичне явище, з’ясувати його зміст, форму і вживання. Ознайомлення з новим навчальним матеріалом для продуктивного засвоєння здійснюється найчастішим в навчально-мовленнєвих ситуаціях. Необхідно створювати умови для демонстрації форми і конструкції як динамічної одиниці, що має певну функціонально-комунікативну роль у спілкуванні. На II етапі відбувається тренування граматичного матеріалу і формування граматичних мовленнєвих навичок. На III етапі здійснюється остаточне оформлення граматичних мовленнєвих умінь і навичок. Вправи на цьому етапі повинні мати, перш за все, комунікативну цінність.
У навчанні граматичного аспекту мовлення наочність використовується на всіх етапах формування граматичної навички. Оволодіти граматикою означає навчитись застосовувати відповідні правила на практиці. Володіння правилами передбачає практичну діяльність, оскільки лише через діяльність їх можна засвоїти. Опора на правила забезпечує безпомилкове мовлення, що дуже важливо в період формування навичок.
Тренування з метою формування граматичної навички з урахуванням принципу наочності відбувається через мовні, умовно-мовленнєні та мовленнєві вправи, які супроводжуються різними видами наочності: підстановчими таблицями, схемами та символами, схематичними або звичайними малюнками. У мовленнєвих вправах, які передбачають вирішення комунікативних завдань, вживання граматичного матеріалу стимулюється ситуацією, яка оснащується опорами граматичного характеру, що дозволяє керувати мовленнєвою поведінкою студентів.
 Засоби наочності забезпечують активну працю викладача і студентів на етапах відпрацювання мовного матеріалу й впровадження його в мовлення. Для цих етапів варто використовувати дійову натуральну і мовну наочність. На відміну від зображальної наочності ці види при використанні активно сприяють закріпленню мовного матеріалу.
 Осмислення нового граматичного явища відбувається за допомогою питань, які наштовхують студентів на проведення порівняння граматичного явища з аналогічним в рідній мові, дозволяють виявити збіги та розбіжності між вживанням граматичних явищ в рідній та іноземній мовах, що сприяє свідомому засвоєнню граматичного явища, а також дозволяє самостійно зробити висновки щодо функції та форми цього явища в іноземній мові й сформулювати правило. Інформація щодо розбіжностей і збігів у формі та функції граматичного явища в іноземній і рідній мовах систематизується, узагальнюється й фіксується в немовній зоровій наочності – схемі або таблиці. Мовна наочність може тут поєднуватись з немовною наочністю: розташування матеріалу на дошці і в зошитах, виділення явища, яке порівнюється розрядкою, підкресленням, кольором букв тощо [7]. Символічне зображення слів і словосполучень сприяє швидкому і міцному запам’ятовуванню досліджуваного матеріалу. Функціональне значення символу в навчанні граматиці і формуванні граматичних навичок полягає в тому, що він виступає засобом концентрації матеріалу.
Опорні схеми – це засоби, які є згустком найнеобхіднішої інформації. Вони дають змогу вибудувати систему певного блоку змісту, полегшуючи одночасно розуміння його структури і сприяючи логічному впорядкуванню засвоєного матеріалу. Поєднання слова вчителя з опорним сигналом, схемою, таблицею уже під час первинного сприйняття знань забезпечує логічну обробку, встановлення узагальнених зв’язків між новим і раніше вивченим матеріалом, своєрідну «упаковку» їх в якомога економнішу схему, кожний символ якої може слугувати сигналом для актуалізації великого обсягу навчального матеріалу, орієнтацією на закріплення основних знань і способів оперування ними. Як показує практика, використання опорних схем на різних етапах навчання формують уміння та навички узагальнення й систематизації знань, розвитку логічного мислення, критичного осмислення програмного матеріалу [5, с. 169].
   Як показує досвід у процесі навчання іноземним мовам, використання символів та структурних формул полегшує учням як засвоєння, так і запам’ятовування граматичних явищ, тому що дозволяє наочніше представити їхні компоненти. Використання опорних схем не виключає, а припускає активну розумову діяльність учнів, в основі якої лежить єдність аналітичної і синтетичної форм мислення. Подібного роду символічні наочності допомагають дитині досить швидко згадати заучені фрази, невеликі речення та мовні кліше, що, в свою чергу, сприяють формуванню граматичних навичок та їхньому активному використанню у мовленні.
Наведемо ще один приклад формування граматичних навичок говоріння англійською мовою на основі принципу наочності. Так, при роботі над вправами на розуміння й використання модального дієслова should з перфектним інфінітивом (підручник Fuchs, Bonner “Focus on Grammar”) студенти складають власні речення з цим модальним дієсловом за зразком, описуючи жанровий малюнок «What a Mess!». Ми виявили, що на ознайомчому етапі 96% студентів розуміють значення «advisability in the past» модального дієслова should, спираючись на зображальну наочність.
І головне, що ми визначили за мовною поведінкою студентів 2 курсу, – і дійова, і мовна наочність були для студентів опорою і стимулятором усного мовлення. 13% студентів, які завжди відмовчуються, починають реагувати і складати більш складні речення, міні-діалоги.
У роботі зазначено, що наочність не на всіх студентів впливає однаково: для 63-64% студентів наочність служить основою в розумінні сприйнятого на слух матеріалу; для 78-79% студентів наочність забезпечує правильне осмислення на етапі ознайомлення; тільки для 43-44% студентів наочність створює умови для практичного використання навчального матеріалу, який підлягає засвоєнню.
Можемо зробити такі висновки. Наочність – один із принципів навчання, що передбачає вивчення матеріалу на основі живого й безпосереднього сприймання навчальних явищ, навчального процесу, засобів дії або їхніх зображень, які студенти за планом мають засвоювати.
Наочність є важливою складовою навчального процесу, незалежно від вікових рівнів студентів. На кожному етапі формування іншомовної компетенції студентів слід застосовувати наочність певного виду у відповідності до поставлених завдань та дидактичних цілей. Наочність не може бути єдиним навчаючим засобом, ефективність її застосування в комплексі з іншими засобами навчання значно підвищується.

1 комментарий:

  1. Матеріал взят с сайту: http://naub.oa.edu.ua/2012/osoblyvosti-formuvannya-hramatychnyh-navychok-hovorinnya-anhlijskoyu-movoyu-na-osnovi-pryntsypu-naochnosti/

    ОтветитьУдалить